top
logo

Лічильник

лічильник на сайт

Лекція-виставка про Альда Пія Мануція (1450–1515) та його видання із фондів Наукової бібліотеки
6 березня 2019 року відбулася лекція-експозиція завідувача відділу рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка Миколи Ільківа-Свидницького.
Лекцію було присвячено колекції видань Альда Пія Мануція (1450–1515). Доповідач розповів про коло контактів книговидавця, його зв’язки з низкою італійських та грецьких гуманістів, інтелектуалів, особливості організації редакторської роботи, екслібриси на альдинах. 
Альд Мануцій навчався у знаменитих вчених-гуманістів – Доміціо Кальдеріні та Ґаспаро да Верона. У 1475–1478 рр. продовжив навчання у Феррарі під керівництвом проф. Баттісто Гуаріно, у 1479 р. познайомився з князем-філософом Джованні Піко делла Мірандола. У 1494 р. у Венеції, поблизу “Campo San Agostino” Альд Мануцій заснував своє видавництво. Це було перше спеціалізоване наукове видавництво гуманістичного характеру. Як вчений і педагог Альд Мануцій прославився у сфері філології, особливо граматики. У низці своїх видань брав участь як перекладач. Ідейно та інтелектуально був пов’язаний з плеядою видатних гуманістів: філологів, філософів, а також освічених видавців-друкарів. Серед них: його компаньйон і тесть Андреа Торрезані, Доміціо Кальдеріні, Баттісто Гуаріно, Джованні Піко делла Мірандола, Андреа Наваджеро, Еразм Ротердамський, Марк Музур, Константин Ласкаріс, П’єтро Бембо та інші. Частина з них входила до наукового гуртка елліністів “Нова Академія” (“Neacademia”, “Academia di Aldo”).
У видавничій роботі особливого значення надавав підбору шрифтів і виступав як новатор. Почерк грека Іммануеля Русотаса ліг в основу першого грецького шрифта (1495 р.); другий був зменшеною копією першого (1496 р.); почерк головного редактора цілого ряду альдин Марка Музура став прототипом для третього грецького шрифта. Четвертий тип грецького шрифту – найменший і найгарніший – був спрощеним варіантом грецького курсивного почерку Альда. Усі шрифти вирізав гравер з Болоньї Франческо Гріффо. Із латинських шрифтів – спочатку як основний для друку, а від початку XVI ст. для оформлення титульних аркушів, заголовків, рубрик, колофонів – використовувалася антиква. Елегантний гуманістичний курсив італіка став основою нового латинського курсивного шрифта, який назвали альдино. За весь час існування “aedibus Aldi” (до 1597 р.) побачило світ понад 900 найменувань книг, а за життя Альда вийшло друком не менше 130 видань. До основних здобутків і заслуг Альда Мануція, які кардинально вплинули на розвиток книгодрукування, відносять: 1) запровадження наукового редагування текстів з високим рівнем філологічної критики, особлива ретельність підготовки їх до друку; 2) винахід та постійне використання грецького та особливо латинського (італіка) курсивних шрифтів; 3) запровадження до широкого вжитку зручного кишенькового формату “in octavo” (8º).
Ще при житті Альда його видавнича марка – дельфін, який оповиває якір (трактувалося як “Festina lente”), – стала характерною ознакою впізнаваності альдівських друків та ілюструвала невтомний і ретельний стиль праці славетного друкаря. Після смерті Альда видавнича справа не полишила межі родини, а книги й надалі друкувалися з видавничою маркою Альда. 
Альдини з колекції Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка (40 альдин) представлені здебільшого латиномовними друками. Серед невеличкої грекомовної групи твори Ісократа, Горгія, Арістида, Алкідама і так звана грецька антологія. Латино- та італомовні альдини відображають історичні праці (Валерій Максим, Юлій Цезар, Саллюстій, Тіт Лівій та ін.), літературно-філософські (Катулл, Тібулл, Проперцій, Ювенал, Персій, Лукрецій, Марціал, Плавт, Овідій, кардинал Бессаріон, М.-А. Мюре та ін. ), релігійні (Лактанцій), епістолографічні (Ціцерон з коментарями Паоло Мануція,) та філологічні (Н. Перотто, Дж. Фортуніо).

Переважна більшість альдин до університетської книгозбірні надійшли разом із бібліотекою Юзефа Саби Козєбродського; 1 – з бібліотеки князя Вітольда Чарторийського і 4 – з бібліотеки Станіслава Дуніна Борковського. Практично 85% книг містять рукописні екслібриси (XVI–XX ст.), один вдрукований екслібрис початку XVI ст., кілька класичних варіантів (XVIII–XX ст.), кілька у вигляді печаток (XX ст.).

(Микола Ільків-Свидницький)

 

Електронні б-ки

virtual.jpg

Прес-кліпінг

press-clipping.jpg

bottom
top
современная архитектура англии презервативи композити дк 016-2010 семантика це ферменти бизнес требования к сайтумідь царская водка силіконові форми

bottom