top
logo

Лічильник

лічильник на сайт

Голосування

Що б ви хотіли бачити на сайті ?

«EX UMBRA IN SOLEM» у Науковій бібліотеці: ДРУГА СЕКЦІЯ
У рамках Міжнародного симпозіуму «Ex umbra in solem» (Львів, 2–5 листопада 2017 р.) Наукова бібліотека ЛНУ імені Івана Франка – в суботу 4 листопада – приймала параленьно дві секції: у головному читальному залі (вул.Драгоманова, 5) та читальному залі періодики (вул.Драгоманова, 17). Коли в головному корпусі університетської книгозбірні доповідала професор з Італії Кармела Бонджованні чи українська дослідниця Ольга Осадця – у той самий час у другому корпусі виступав викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олександр Охріменко чи колеги з Польщі.

Зрештою, ці дві секції не існували ізольовано, принагідно поєднуючи свою роботу: наприклад, австрійська дослідниця Катерина Шьонінґ зі своїм виступом перейшла до головної читальної зали...

Усі учасники секції, яка працювала у другому корпусі Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка на вул. М. Драгоманова, 17 – розповідали про давні манускрипти, які вони досліджували у монастирях та бібліотеках. Їхні доповіді стосувалися табулатури, антифонаріїв, ґрадуалів та кантів.

Зокрема, Олександр ОХРІМЕНКО розповів про «СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГІМН З ОБКЛАДИНКИ БОГОСЛОВСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ». Насамперед він згадав про давні кантоси, більшість із яких є анонімними. Також з його боку була звернена увага на церковні кантоси для триголосного ансамблю або хору, що були поширені у XVI–XVIII ст. в Україні, створювалися на релігійні тексти і виконувалися духовенством і ченцями. Він продемонстрував шрифти XVIII ст., зведені в одну брошуру, водяні знаки XVIII ст. з Італії. Як історик цікавився, хто і для чого використовував цей опис, вивчав зовнішній вигляд і письмо стародавнього рукопису з метою правильного прочитання та встановлення часу і місця написання. Хоча хто був власником цього манускрипту – ще доведеться дослідити. Свою розвідку назвав дослідженням з музичної палеографії, але не з музики, тому до співпраці запросив зацікавлених музикантів.

Тема доповіді наступного учасника Аґнєшки ЛЕЩИНСЬКОЇ мала назву «ПОЛЬСЬКІ СЛІДИ В ЛЮТНЕВІЙ ТАБУЛАТУРІ ЕМАНУЕЛЯ ВУРСТІСЕНА». Згідно з німецькими джерелами, Емануель Вурстісен був сином Крістіана Вурстісена, навчався в Базелі і став лікарем у Білі. Займався вивченям системи Коперника. У 1591 році написав лютневу табулатуру, що поділялася на 8 книг. Авторка доповіді зазначила, що у табулатурі описується багато польських танців, зокрема таких, як «полонка» та «польський королівський танець». А також назвала імена композиторів та лютністів – Діомедес Като, Войцєх Альбертус та Каспер Сіліцький, які були лютністами при дворі польського короля Стефана Баторія. Зокрема, деякі музичні твори стосувалися Анни Яґеллонської. А лютніст Валентин Бакфарк грав при дворі Сіґізмунда Авґуста. Також була звернена увага на танець «хорса полоніка», що відрізнявся від німецького і розвіював стереотипні уявлення про польський народ.

Єва БЄЛІНСЬКА-ҐАЛАС – співавтор кількох монографій, дослідниця середньовічної польської традиції – у стінах Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка виступила з доповіддю «НЕСПОДІВАНИЙ МАНУСКРИПТ ПРОЦЕССІОНАЛ З 1638 РОКУ У БІБЛІОТЕЦІ ЕЛЬБЛОНҐА». Доповідачка повідомила, що тут у бібліотеці зберігалася велика кількість манускриптів та друків, але свого часу вони були переміщені до Ґданська. Особливу увагу привернув манускрипт, як псалтир, що включав антифони та фонарії (для обраних днів чи свят). Цікавою видалася титульна сторінка цього манускрипта, де зображене дерево з червоними плодами. А також літери «С» та «О», що означає приналежність до Серціанського Ордену. Особливу увагу доповідачка звернула на те, що написи на початковій сторінці є різними мовами. Помітно, що манускрипт був призначений для ордену у Прусії (є німецькомовний напис). Знайдений був у Болівії. Також є написи латинською та французькою мовами. Печатки свідчать, що книга зберігалася у різні часи у Москві та Ельблонзі. За словами доповідачки, ці канти використовувалися також у протестантських колах у перший день адвенту – різдвяного посту та супроводжувалися процесією з кларнетами. Також було зазначено, що до текстів кантів прикріплені номери сторінок та дуже добре розроблений порядок до Марійських свят.

Редактор наукового журналу Адріана КРЕТКОВСКА, яка пише магістерську роботу з музикології на тему «Сприйняття музики Баха», у стінах університетської книгозбірні виголосила доповідь «ЯКА РІЗНИЦЯ МІЖ «ПАСІЄЮ» ТА «ТРАГІКОМЕДІЄЮ», І ЩО З ЦЬОГО ВИПЛИВАЄ? СТРАСНИЙ РЕПЕРТУАР МОНАСТИРЯ З ЯСНОЇ ГОРИ».

Найперше доповідачка розповіла про планткус (що з латинської мови означає «скаржитися та плакати»), як багатогодинну молитву та концерт, що виконується над гробом та виражає жаль з приводу близької мертвої людини і заклики до участі у співстражданні. Ці заклики часто спрямовуються до Бога, Ангелів та людей. За її словами, планткуси зазвичай були частиною богослужіння Великої П’ятниці та використовувались у Страстних Тайнах. Доповідачка відзначила, що найпоширенішим жанром у Ясній Горі були ораторії. Зокрема ораторія «Христос на Оливній горі» Бетховена.

А. КРЕТКОВСКА звернула увагу, що протягом XVIII ст. у низці європейських країн відбувалися процеси формування нових жанрів та форм інструментальної музики, що склалися і досягли своєї вершини у віденській класичній школі – у творчості Й. Гайдна, В. Моцарта і Л. Бетховена. Замість поліфонічної фактури великого значення набувала гомофонно-гармонічна фактура, але при цьому у великі інструментальні твори часто включались поліфонічні епізоди.

Особливу увагу привертають дві цікаві композиції: «Страсті за Матеєм», що складаються із 3 частин та «Страсті Христові» – із 8 вокальних партій. Так дослідниця прослідкувала страсті у монастирі Ясної Гори з сер. XVIII ст. до кін. ХІХ ст., зазначивши, що трагікомедії будуть темою наступної доповіді.

Анджей Едвард ҐОДЕК із Яґеллонського університету у Кракові – дослідник духовної музики, кантової музики XVIII ст., який займався пошуком манускриптів у краківських і віденських монастирях та опублікував низку ґрунтовних статей про духовну музику, – виступив на симпозіумі з доповіддю «КАНТО ФРАТТО У МАНУСКРИПТАХ XVIII СТОЛІТТЯ: ВИВЧЕННЯ ВТРАЧЕНИХ ТА ВІДНОВЛЕНИХ ДЖЕРЕЛ ДО ЗВИЧАЙНИХ ТА ПОЛІФОНІЧНИХ КОМПОЗИЦІЙ».

Насамперед доповідач зазначив, що всупереч так званому григоріанському фрагменту, канто фратто (cantо fratto) часто має позначення з монументальними елементами, що точно вказує на значення нот. У XVIII столітті це явище вибухає та впливає на всі пісні ординарної маси (Kyrie, Gloria, Credo, Sanctus і Agnus Dei). Зокрема, дослідник наголосив, що кожен католицький орден мав свого композитора, свій репертуар, свій одноголосий твір, де структура частини є одноголосою. Хоча більшість мес залишаються анонімними.

Доповідач порівняв антифонарії, що використовували різні ордени: домінікани, бернардинці, кармеліти. Зокрема відзначив, що у кармелітів музична форма могла бути дво-, три-, а то і чотириголосою, в основі лежали фрагменти григоріанського хоралу, частина традиційної мелодії в її первинному вигляді. Тенор, покладений на постійний ритм, а навколо нього звучать вільно написані вокальні партії з власними текстами. Виходило, що одночасно могли звучати чотири різних тексти. Бернардинці – не лише мали свої музичні твори, а й збирали інші.

А. Е. ҐОДЕК також відзначив ґрадуали – піснеспіви, що виконуються у літургіях римо-католицької та лютеранської церков між великими читаннями Апостолів та Євангелія, та обіходні книги, що містять такі піснеспіви.

Окрім того, дослідник наголосив на важливості праць польського музикознавця, дослідника давньої польської музики Ієроніма Фейхта. Зокрема, під редакцією І.Фейхта опубліковані твори польських поліфоністів, антологія «Музика старопольська». Писав популярні статті для енциклопедій і газет. І.Фейхт також складав музику, меси та інші твори для чоловічого хору, серед них і на слова К. Тетмайєра, а також органні прелюдії, в тому числі на теми церковних пісень. Також він вважав, що народні канти із церковної музики треба викинути.

Успішно завершивши роботу своєї секції, підбивши певні підсумки та окресливши плани на майбутнє, дослідники усіх секцій продовжили роботу в форматі «СИМПОЗІУМ У СИМПОЗІУМІ», який відбувся по обіді – вже у головній читальній залі.

З. Ш.

 

Електронні б-ки

virtual.jpg

Виставка

Kostovsykiy Oleksandr Mikitovich 1.jpg

Прес-кліпінг

press-clipping.jpg

bottom
top

Останні новини

современная архитектура англии презервативи композити дк 016-2010 семантика це ферменти бизнес требования к сайтумідь царская водка силіконові форми

bottom