top
logo

Лічильник

лічильник на сайт

Голосування

Що б ви хотіли бачити на сайті ?

НІЧ ІДЕЙ у найдавнішій книгозбірні України: у тезах і диспутах
Ювілейний 410-ий рік Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка розпочала з пошуку креативу в контексті Ночі ідей разом з Alliance Francaise Lviv. Участь у заході взяли: французький політолог і автор презентованого видання Стефен Буше, співорганізатори – директор Французького інституту в Україні Анн Дюрюфле, виконавчий директор Французького інституту в Україні Матьє Арден, диспутанти – генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького культуролог Тарас Возняк, кандидат політичних наук, асистент кафедри філософії ЛНУ імені Івана Франка Євген Ланюк, кандидат філософських наук, доцент кафедри історії філософії ЛНУ імені Івана Франка Андрій Дахній, політолог і голова ГО "Кримські переселенці" Рустем Еміралієв. Модератори зустрічі: директор Французького Альянсу у Львові Ніколя Фасіно та Василь Кметь, кандидат історичних наук, доцент, директор Наукової бібліотеки Франкового університету, президент Французького Альянсу у Львові.

Близько 70 країн світу в цей вечір об’єднала тема, присвячена концепту уяви при владі. У Львові такий захід відбувся вперше. Окрім трансляції онлайн, усі охочі мали можливість долучитись до дискусії через соціальну мережу Facebook.

У глобалізованому світі, коли людина часто опиняється перед викликами політичних і моральних цінностей, доводиться робити вибір і знаходити/оприявнювати свою присутність у координатах світових політичних та соціокультурних тенденцій. Креативність у політиці, мистецтво творити політику і мистецтво у політиці – головні питання цьогорічної Ночі ідей. Стефен Буше розпочав розмову зі статистики, яка проілюструвала рівень задоволеності станом демократії у країнах Європейського Союзу та пострадянського простору, а також тяжіння деяких країн від демократії в бік тоталітаризму, або симпатії до нього. Відтак висловив сподівання, що Україна зможе витворити належний рівень демократії та сконсолідувати народ навколо демократичних цінностей. Також С. Буше навів кілька прикладів використання нестандартних рішень в урядуванні, які давали неочікувані позитивні результати. Зокрема такі результати продемонстрували, що відкритість, готовність до ризику та цікаві ідеї –  це фактори, які здатні впливати на ситуацію.

Тарас Возняк зазначив, що демократія опирається на волю певних груп, проте ці групи можуть керуватися різними прагненнями, використовуючи креативні методи. Відтак креативність дуальна. Однак Т. Возняк апелював до вислову А. Шопенгауера щодо неможливості побудувати світ навколо без уяви (вищезгадана назва твору філософа – “Світ як воля та уява”). Ми повинні добре усвідомити, уявити країну, якої прагнемо, а вже потім її будувати. Креативність поєднує уяву та волю до дії, проте людей, які володіють цими рисами, на жаль, одиниці. Тож армія “диванних” чи “фейсбучних” критиканів не здатна побудувати країну.

Коли говоримо про вияв волі індивідуальності, не варто забувати також і про філософію пам’яті, яка часто впливає на соціальні й політичні процеси, зауважив В. Кметь.

А. Дахній зазначив, оскільки диспутанти апелювали до різних філософів, то насамперед варто згадати саме Ж.-П. Сартра – тези “уява до влади” або ж “будьте реалістами – вимагайте неможливого”. Водночас вплив інтелектуалів на владу є дещо передчасним для дуже молодої демократії в Україні. Хоча є позитивний приклад сучасного французького філософа Анрі Леві, який дуже активно долучався до подій під час Майдану.

Євген Ланюк звернув увагу присутніх на екстрапольовані цінності французької революційної традиції щодо осмислення свободи – свобода, рівність і братерство. Зокрема вищезгаданий Анрі Леві казав, що серце Європи б’ється тут, на українському Майдані. До того ж, диспутант згадав однин із політичних інструментів – мистецтво, відкликаючись до творчості художника Жака-Луї Давида. Є. Ланюк простежив певну траєкторію змін впливу та використання мистецтва у політичній сфері. Україна ж мала свою мистецьку політизацію – соцреалізм, яким активно послуговувався тоталітарний радянський режим. Мистецтво відігравало у ХХ ст. двояку роль: з одного боку, це був інструмент для ідеологічної пропаганди, з іншого – символом авангарду, свободи. До того ж, мистецтво може надавати політиці певного естетизму, наприклад, у витворенні образу політика, і часто ми голосуємо не за реальну постать, а штучний образ.

Теза Рустема Еміралієва апелювала до творчого начала, яке присутнє в кожній людині від народження, проте саме середовище та перспективи, можливості впливають на подальший розвиток особистості. Водночас, змінити все за короткий час нелегко, зміни вимагають сприятливого ґрунту, школи лідерів, які б були здатні втілити ідеали демократії.

Водночас Є. Ланюк наголосив на світових тенденціях зміни інформаційного простору та появі штучного інтелекту, а також прокоментував прогнози соціологів щодо витворення нового класу людей – креативного.

Більше про дискусію можна дізнатись за посиланням:

https://www.facebook.com/191029800931304/videos/1815960418438226/

 

Електронні б-ки

virtual.jpg

Виставка

Kostovsykiy Oleksandr Mikitovich 1.jpg

Прес-кліпінг

press-clipping.jpg

bottom
top

Останні новини

современная архитектура англии презервативи композити дк 016-2010 семантика це ферменти бизнес требования к сайтумідь царская водка силіконові форми

bottom