top
logo

Лічильник

лічильник на сайт

Голосування

Що б ви хотіли бачити на сайті ?

Modus Legendi: “Крим у кінці XVIII ст.: перша анексія”

19 квітня 2018 року відбулось чергове засідання міждисциплінарного семінару Modus Legendi: Полілог єдності. З доповіддю “Крим у кінці XVIII ст.: перща анексія” виступив к. і. н., доцент кафедри давньої історії України та архівознавства ЛНУ ім. Івана Франка Андрій Заяць.

 

У вступному слові директор Наукової бібліотеки Василь Кметь звернув увагу на той факт, що коли говорять про окупацію Кримського півострова Росією то часто забувають про події кінця XVIII ст., а саме анексію 1783 р.

Андрій Заяць розпочав свій виступ із характеристики зовнішньополітичної орієнтації Російської імперії у др. пол. XVIII ст., зокрема звернув увагу на той факт, що Катерина ІІ виявила більше зацікавлення у південному напрямку розвитку зовнішньої політики своєї держави.

У XVIII ст.          Російська імперія нарощувала сили для економічного, військового та дипломатичного закріплення у Чорноморському регіоні.  Початком реалізації планів Катерини ІІ стала російсько-турецька війна 1768-1774 рр., у результаті якої Росія знано зміцнила свої позиції у Північному Причорномор’ї.

Доповідач звернув увагу на те, що ще у часі війни велась активна агітація серед ногайців Причорномор’я щодо переходу на сторону Російської імперії. Зокрема до цієї роботи долучали й козаків, а сама агітації мала на меті протиставити ногайців і кримських татар.

Наслідком російсько-турецької війни стало проголошення формальної незалежності Кримського ханства від Туреччини, однак реальний контроль над ситуацією у Криму мала Росія. У 1777-1783 рр. російські війська придушили серію бунтів, спрямованих проти хана Шахін Гірея. Наслідком втручання російської влади у справи Кримського ханства та внутрішньої слабкості останнього стало проголошення маніфесту Катерини ІІ про приєднання Кримського півострова, Тамані та Кубані до Російської імперії у 1783 р. У 1784 р. османська Порта визнала це приєднання.

Одразу після анексії Криму розпочалось переселення ногайських орд із Північного Причорномор’я. Якщо відповідно до перепису 1782 р. на правобережній Кубані було 50 тис. ногайських сімей, то згодом залишилось лише 3 тис. Також Кримський півострів покинуло ¾ кримських татар.

Василь Кметь звернув увагу на цікавий факт: у першій львівській газеті “Gazette de Leopol”  за 1776 р. є замітки про розподіл земель Запорізької Січі між сусідніми державами. Окрім того директор Наукової бібліотеки розповів, що у XVIII ст. розпочалось формування російської доктрини щодо кримських татар як чужорідного і шкідливого елементу у регіоні – реакцією на це стала діяльність у XIX ст. кримськотатарського просвітника Ісмаїла Гаспринського.

Доктор історичних наук, проф. Віктор Брехуненко погодився із тезою В. Кметя про формування негативного образу кримських татар, зазначивши, що ця практика має корені ще з ординських часів XV ст. й пов’язана з тим, що московські правителі виплачували данину кримському хану аж до 1700 р. За словами історика, на жаль в середовищах козацької та кримськотатарської еліти XVIІI ст. не сформувалась ідея єдності для спільного протистояння російській експансії.

Руслан Аблямітов, голова ГО “Сєлям”, у своєму слові наголосив на важливості неперервності історичної правди, адже “народ живий, поки живе його ідейна сила”.

Також учасники та гості семінару мали можливість оглянути книжкову виставку, на якій представлені видання XIX – середини ХХ ст. присвячені кримській тематиці й сучасні дослідження українських істориків про козацько-татарські взаємини у XVI-XVIII ст.

Н. Лоштин

 

Електронні б-ки

virtual.jpg

Виставка

Kostovsykiy Oleksandr Mikitovich 1.jpg

Прес-кліпінг

press-clipping.jpg

bottom
top

Останні новини

современная архитектура англии презервативи композити дк 016-2010 семантика це ферменти бизнес требования к сайтумідь царская водка силіконові форми

bottom