top
logo

Лічильник

лічильник на сайт

Голосування

Що б ви хотіли бачити на сайті ?

Церкви Холмщини
5 червня 2018 року у Бібліотеці ЛНУ ім. Івана Франка відбувся захід, присвячений наслідкам полонізаційно-ревіндикаційної акції – науковий семінар "Акція руйнування православних церков на Холмщині та Південному Підляшші (1938 р.): до 80-ї річниці". Із доповіддю виступив відомий історик, голова Українського Товариства, директор Підляського наукового інституту, автор численних публікацій з історії українського національного руху та Православної Церкви у Польщі Григорій Купріянович.

Низка заходів польської держави, що були скеровані на загострення релігійної та національної ситуації на теренах Холмщині та Південному Підляшші, призвели до надзвичайно драматичних наслідків. Апогеєм політики польського уряду, скерованої проти Православної Церкви й етнічних українців Холмщини та Підляшшя, став 1938 рік, коли розпочалась так звана полонізаційно-ревіндикаційна акція. Заходи мали на меті конверсію з нелатинського віросповідання у римо-католицький, а також тотальну полонізацію церковної сфери, зокрема й православних вірних. Проте не слід забувати, що акція набула відверто антиукраїнських настроїв. Як зазначив Григорій Купріянович, ці тенденції політики польської держави було помітно значно раніше, зокрема вже у  1929 році розпочалися заходи зі згортання кількості православних парафій і храмів. Тож це не була вирвана з історичного контексту одноразова акція, а навпаки – цілеспрямований комплекс дій на знищення українського православ’я. Водночас важко зрозуміти логіку такої політики, оскільки часто під програму знищення потрапляли і храми, що становили культурно-історичну цінність, і храми, які було щойно збудовано, відремонтовано та відновлено. Парафіянам було заборонено рятувати літургійні предмети під час знищення храмів. Також державна політика була скерована, аби приховати полонізаційно-ревіндикаційні дії, тож фотофіксація церков також була заборонена. Г. Купріянович продемонстрував кілька рідкісних світлин, які є чи не єдиним свідченням існування знищених храмових споруд. Часто світлини робили або самі поляки (перед руйнуванням), або потайки парафіяни, щоб зберегти пам’ять про парафію. Саме пам’ять, за словами Г. Купріяновича, є важливою складовою  не тільки самоідентифікації українців, але й для права і можливості існувати як нація.

Результат акції польської держави – понад 120 знищених православних церков на території Холмщини та Підляшшя. Як наголосив відомий дослідник сакральної архітектури Василь Слободян, знищення храмів насамперед мали ознаки антиукраїнських заходів, ніж антиправославних. Проте назавжди втрачено унікальні зразки храмових споруд 17–19 століть. Сьогодні лишилось лише три церкви, які вціліли у вирі тих подій: у с. Зубовичі, с. Теребінь та с. Шпиколош. На жаль, інтер’єр не зберігся в жодній із цих храмових споруд.

Трагічні наслідки руйнування православних храмів Холмщини та Південного Підляшшя не оминули й сторінки тогочасної галицької преси. Як зазначив Василь Кметь, навіть греко-католицькі ЗМІ негативно реагували на неправомірні дії польського уряду. Для багатьох редакторів та видавців важливим чинником поширення інформації стало Послання митрополита Андрея Шептицького від 3 липня 1938 р., у якому різко засуджувалася як сама акція, так і дії її натхненників, серед яких часто були і представники римо-католицького духовенства. Так, про початок полонізаційно-ревіндикаційної акції повідомляла газета Українського Католицького Союзу “Мета”. Подекуди сторінки видань містять позначки цензури, яка намагалась приховати знищення православних церков. “Нова Зоря” на своїх сторінках кваліфікувала заходи польської держави як антиукраїнські. І все це на фоні відвертої дезінформації з боку польської преси, яка стверджувала нібито православні храми стали осередками прокомуністичної діяльності, а також місцем переховування зброї. На сторінках галицької періодики знайшли відображення інтерпеляції сеймових послів-українців – С. Барана, С. Скрипника (у майбутньому – Патріарха Мстислава), а також інформація про судові процеси над православними священиками, заходи, спрямовані на відчуження церковного майна.

Після закриття українських культурно-просвітницьких осередків (зокрема “Рідної школи” ) на Холмщині і Підляшші православні парафіяльні осередки залишалися головним осердям духовно-національного життя. Державна політика щодо власних громадян у 1938 р. поклала цьому край, а тоталітарна ідеологія вилучила цей важливий епізод національної історії України з офіційного дискурсу, спричинивши багатолітнє забуття.

Кметь Вікторія

 

Електронні б-ки

virtual.jpg

Виставка

Kostovsykiy Oleksandr Mikitovich 1.jpg

Прес-кліпінг

press-clipping.jpg

bottom
top

Останні новини

современная архитектура англии презервативи композити дк 016-2010 семантика це ферменти бизнес требования к сайтумідь царская водка силіконові форми

bottom