top
logo

Лічильник

лічильник на сайт

Голосування

Що б ви хотіли бачити на сайті ?

Презентація видання листування Антіна і Марії Крушельницьких
21 вересня 2018 р. відбувся ще один із понад тридцяти заходів 25-го Міжнародного книжкового Форуму видавців у Львові – у рамках “Історичного майданчика”, який курує Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, – у стінах  Інституту Івана Франка НАН України презентовано монументальне видання “АНТІН І МАРІЯ КРУШЕЛЬНИЦЬКІ. ВІРНА СПОВІДЬ ЖИТТЯ. ЛИСТУВАННЯ”.

Про історію підготовки видання розповіли  видавці та ініціатори заходу – директор білоцерківського видавництва “Яніна” Олександр Пшонківський та упорядник Олекса Піддубняк. У заході також взяли участь: правнучка А. Крушельницького, кандидат фізико-математичних наук Тетяна Крушельницька та її чоловік, член-кореспондент НАН України, професор Ігор Стасюк; історик-медієвіст, мистецтвознавець Володимир Александрович; доктор технічних наук, професор Національного університету “Львівська політехніка” Орест Івахів; історик-архівіст, директор Львівської обласної  універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник та ін.

Трагічна доля галицької родини Крушельницьких, знищеної репресивною сталінською системою, стала символом обманутих надій українства, яке – не зважаючи на разючі приклади російського шовінізму в національній політиці СРСР – повірило радянській пропаганді, хотіло працювати для батьківщини – “Великої України”, побачило омріяну вільну Україну  в маріонетковій УРСР... Письменник, публіцист, педагог, видавець, екс-міністр освіти Української Народної Республіки Антін Крушельницький та його сини Богдан Крушельницький і Остап Крушельницький, а також донька Володимира, вчена-лікар і публіцист, були розстріляні в 1937 році. Ще раніше, в грудні 1934 р. були вбиті його сини – художник, поет Іван Крушельницький і письменник, перекладач Тарас Крушельницький. Дружина Марія Крушельницька (з дому Слобода, письменниця, колишня артистка Українського театру товариства “Руська бесіда” в Галичині), тяжко переживши втрату рідних, передчасно померла в лікарні у Харкові... Онуки змушені були жити-переховуватися під іншими прізвищами – аж до посмертної реабілітації А. Крушельницького та його синів у кінці 1950-х рр. Публіковані уже після проголошення незалежності України фрагменти з багатої епістолярної спадщини А. Крушельницького захоплюють щирістю викладу, чистотою стилю і величезною непідробною любов’ю до Батьківщини.

У презентованому виданні привідкрито завісу родинного життя Антіна та Марії Крушельницьких, у яких межа між особистим і громадським служінням була настільки тонкою, що їхня приватна історія прочитується як ціла сторінка національної історії України. Упорядник у розлогому екскурсі представив довгий шлях, яким це листування йшло до сьогоднішнього читача. Адже ще на початку 1990-х років, працюючи над різними суміжними проектами в архівах України, доктор фізико-математичних наук О. Піддубняк виявив документи і принагідно почав їх переписувати. Приблизно тоді ж дослідник познайомився із внучкою Антіна і Марії Крушельницьких – відомою вченою-археологом, громадською діячкою і бібліотекознавцем – Ларисою Іванівною Крушельницькою (1928–2017), якій чудом пощастило вирватися у 1930-х роках з “радянського раю”. Вона перша підтримала ідею опублікувати це листування, адже й сама працювала у той час над своїми спогадами “РУБАЛИ ЛІС…”, що вийшли друком щойно у 2000-х роках. Л. Крушельницька консультувала О. Піддубняка щодо історії її родини, допомагаючи сформулювати відповідні коментарі до малозрозумілих читачеві місць у листах, ідентифікувати осіб, про яких там йдеться; посильну допомогу надавали й інші вчені – історик, мово- та літературознавець Олег Купчинський, бібліограф, книгознавець Марія Вальо та ін.

Окрім структурно-хронологічного впорядкування величезного масиву листів (на жаль, значна частина, зокрема до 1910 року, загубилася при одному з численних переїздів родини Крушельницьких), О. Піддубняк доповнює панораму численними розлогими цитатами із тогочасної преси – подаючи гострі полемічні баталії, які провадив А. Крушельницький на сторінках газет. Адже політичне життя у листах проглядається мало, натомість дуже сильно представлена активна подвижницька громадська праця, жертовні й виснажливі видавничі проекти (читанки, підручники для шкіл), важкі учительські будні – в українських та єврейській гімназіях Рогатина, Городенки, Коломиї, Львова, Ужгорода та інших міст, куди закидала доля А. Крушельницького-учителя. Цікавим епізодом постають кілька тижнів, проведені в польській тюрмі за безпідставним звинуваченням, – які у листах до дружини постають в легкому іронічному ключі, хоч відомо, як насправді нелегко там велося в’язням-українцям.

Загалом, і листи Антіна, і листи Марії Крушельницьких відзначаються високим літературним стилем (обидвоє були письменниками!), мають щоденниковий характер, читаються легко – і відтак є надія, що вони стануть гарною лектурою не лише для дослідників-істориків, а й для філологів, культурологів чи просто шанувальників красного слова та рідної культури.

Підсумовуючи сказане про книжку, видавець О. Пшонківський коротко відзначив, що підготовка презентованого видання – це справа честі, його громадянська позиція, спрямована на повернення доброї пам’яті про визначних львів’ян, які всім своїм життям служили Україні.

На завершення презентації О. Піддубняк поділився також планами на майбутнє: підготовка до друку блоку листування А. Крушельницького з дітьми, а також – наступного збірника, де буде представлено листи, надіслані А. Крушельницькому різними визначними діячами національної науки і культури.

Роман ЛАВРЕНТІЙ

#BookForum #25BookForum #25BookForumHistory #Історичний_майданчик

 

Електронні б-ки

virtual.jpg

Виставка

Kostovsykiy Oleksandr Mikitovich 1.jpg

Прес-кліпінг

press-clipping.jpg

bottom
top

Останні новини

современная архитектура англии презервативи композити дк 016-2010 семантика це ферменти бизнес требования к сайтумідь царская водка силіконові форми

bottom