top
logo

Лічильник

лічильник на сайт

Голосування

Що б ви хотіли бачити на сайті ?

150 років від заснування українського культурно-освітнього товариства „Просвіта”

8 грудня виповнюється 150 років від заснування українського культурно-освітнього товариства „Просвіта”. Основним його завданням було проведення просвітницької роботи серед українського населення Галичини в освітній, культурній, національно-виховній та економічній сферах. Першу філію товариства було відкрито у 1875 р. у с. Бортники. На початку 1890-х рр. „Просвіта” почала створювати на місцях читальні. У 1914 р. мережа читалень охоплювала 75 % населених пунктів Східної Галичини (75 місцевих філій, 2944 читалень, 200 тис. членів). Напередодні Другої світової війни цей показник зріс до 89 % (83 філії, 3075 читалень, 360 тис. членів).

Упродовж усього часу існування „Просвіти” її головами були А. Вахнянин (1868-1870), Ю. Лаврівський (1870-1873), В. Федорович (1873-1877), О. Огоновський (1877-1894), Ю. Романчук (1896-1906), Є. Олесницький (1906), П. Огоновський (1906-1910), І. Кивелюк (1910-1923), М. Галущинський (1923-1931), І. Брик (1932-1939), Ю. Дзерович (1939).

Важливу роль „Просвіта” відігравала у політичному житті Галичини. Товариство стояло на народовських позиціях, було ініціатором створення пресового органу народовців – газети „Діло” (1880), а також політичної організації Народна Рада (1885). Важливим напрямом його діяльності були також організація українського шкільництва й книговидавництва. У листопаді 1918 р. з проголошенням Західно-Української Народної Республіки керівництво „Просвіти” увійшло до складу Державного секретаріату освіти нової держави. Товариство спричинилося до створення цілої низки економічних, фінансових, спортивних та інших організацій. Так, при читальнях „Просвіти” діяли крамниці, кооперативи, молочарні, ощадно-позичкові каси тощо. Економічну діяльність провадила окрема господарсько-промислова комісія товариства. З її ініціативи у 1911 р. у Львові було відкрито Торгівельну школу, у 1912 р. в Угорцях Винявських – Жіночу господарську школу, а в Миловані – Господарську школу.

Великого значення „Просвіта” надавала видавничій діяльності. Упродовж усього періоду своєї діяльності товариство видало близько 1000 видань різного змісту. У 1869-1876 рр. за її участі було підготовлено й видано 22 підручники для українських гімназій (загальний наклад – понад 15 тис. примірників). Окремо слід відзначити серійні видання „Просвіти”: „Руська письменність” (пізніше „Українське письменство”, 1904-1928, 25 томів, загальний наклад – 172 тис. примірників); „Просвітні листки” (1907-1927, 8 книг, 23 тис. примірників); „Народна бібліотека” (1920-1927, 38 книг, 203 тис. примірників); „Загальна бібліотека” (1920-1925, 8 книг); „Учітеся, брати мої…” (1921-1929, 9 книг, 45 тис. примірників); „Історична бібліотека” (1923-1925, 10 книг, 48 тис. примірників). Мала „Просвіта” 7 періодичних органів: „Письмо з „Просвіти” (1876-1879, 1891-1894, 1907-1914, 1921-1933); „Читальня” (1894-1896); „Аматорський театр” (1925-1927); „Бібліотечний порадник” (1925-1926); „Народна просвіта” (1922-1927); „Життя і знання” (1927-1939); „Просвіта” (1936-1939). Із 1869 р. при центральній „Просвіті” функціонувала наукова бібліотека, яку після передачі у 1909 р. значної частини фондів Бібліотеки НТШ було реорганізовано в публічну бібліотеку. Власні бібліотеки мали понад 50 % читалень „Просвіти”. У 1930-х роках товариство відкрило власну книгарню у Львові. При центральній „Просвіті” було створено також музей та архів, де зберігалася велика кількість цінних історичних пам’яток, переданих згодом НТШ та Національному музею у Львові. Свою діяльність у Галичині „Просвіта” припинила з приходом радянської влади у вересні 1939 року. Чимало майна і книжкових фондів товариства було знищено.

На Наддніпрянській Україні перше товариство „Просвіти” за аналогом галицького було створено в Катеринославі у 1905 р. Воно мало 4 філії, провадило видавничу діяльність. Активними його учасниками були Д. Яворницький, В. Біднов, Д. Дорошенко та ін. Того ж року осередок „Просвіти” було засновано в Одесі. При ньому функціонували бібліотека, книгарня, музей. Товариство розпочало видавничу діяльність (часопис „Народна справа”). У 1906 р. „Просвіта” відкрилася у Києві. Згодом вона стала керівним центром для інших товариств Наддніпрянщини. До складу київського осередку входили Б. Грінченко, М. Лисенко, Леся Українка та ін. Результатом їхньої видавничої діяльності стали 34 книги накладом понад 160 тис. примірників. Київська „Просвіта” мала власну бібліотеку-читальню, організовувала лекції, концерти, виставки. При ній діяло три комісії: артистична, шкільно-лекційна, бібліотечна. Окрема підкомісія розробляла національні програми для дошкільних закладів, початкової школи, народного університету. У 1906-1911 рр. осередки „Просвіти” діяли також в Кам’янці-Подільському, Житомирі, Чернігові, Миколаєві, Мелітополі та ін. містах. У 1917-1922 рр. „Просвіти” були центрами українського національного життя на землях Наддніпрянської України. У вересні 1917 р. у Києві відбувся Загальний з’їзд товариств, на якому було утворено Всеукраїнську спілку. У 1922 р. в Радянській Україні було ліквідовано 4 тис. філій „Просвіти”. На початку 20 ст. товариства „Просвіти” діяли також на Підляшші, Холмщині, Волині, Закарпатті, в країнах Західної Європи, Північної та Південної Америки. У вересні 1990 р. товариство відновило діяльність під назвою „Товариство української мови ім. Т. Шевченка „Просвіта”.

 

(Ростислав Мельник)

 

Електронні б-ки

virtual.jpg

Виставка

Kostovsykiy Oleksandr Mikitovich 1.jpg

Прес-кліпінг

press-clipping.jpg

bottom
top

Останні новини

современная архитектура англии презервативи композити дк 016-2010 семантика це ферменти бизнес требования к сайтумідь царская водка силіконові форми

bottom