top
logo

Лічильник

лічильник на сайт

Голосування

Що б ви хотіли бачити на сайті ?

ЗВІТНА КОНФЕРЕНЦІЯ: СЕКЦІЯ БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВА, БІБЛІОГРАФІЇ ТА КНИГОЗНАВСТВА
7 лютого 2019 р. відбулось засідання Секції бібліотекознавства, бібліографії та книгознавства у рамках Звітної наукової конференції ЛНУ імені Івана Франка за 2018 рік. На засіданні секції були присутні директор та працівники Науково-технічної бібліотеки Національного університету "Львівська політехніка", Наукової бібліотеки Львівського національного аграрного університету, Наукової бібліотеки Львівського національного медичного університету ім.Данила Галицького, Наукової бібліотеки Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім.С.З.Гжицького. Під час роботи Конференції було виголошено 12 доповідей із 15 анонсованих.

Іванна Дарчук, провідний бібліотекар відділу обслуговування науковою літературою, виступила з доповіддю “Апарат книги в бібліографічній роботі бібліотекаря”, у якій було висвітлено інформацію про апарат книги як комплекс елементів для зручнішого користування та опрацювання видань, а також коротко проаналізовано місце розташування та текстове наповнення елементів вихідних відомостей згідно державними стандартами України. Подано уточнення щодо розміщення вихідних даних бібліографічного опису на початкових і прикінцевих сторінках видання.

Ірина Штогрін, завідувач відділу каталогізації, виголосила доповідь “УДК як чинник комунікації бібліотечної спільноти України”, у якій розглянула питання бібліотечно-інформаційної сфери України та практичної реалізації УДК у 2018 році, зокрема процес взаємодії, професійного спілкування та способів комунікації бібліотекарів, які інтегрують у широкий інформаційний простір бібліотечну інформацію через чинник УДК. Наголошено було й на важливості впровадження міжнародної універсальної класифікаційної системи в Україні та її освоєння, що сприяло б систематизації та поширенню знань, активізації загальних інформаційно-комунікативних процесів, зокрема бібліотек Львівського зонального об’єднання. Окремо було висвітлено інформацію про дистанційне обслуговування он-лайн запитів на індексування наукових праць у відділі каталогізації НБ ЛНУ ім. І. Франка та продемонстровано методичні напрацювання з питань Універсальної Десяткової Класифікації.

Назарій Лоштин, к. і. н., завідувач відділу культурно-просвітницької роботи, у своїй доповіді “Культурно-просвітницька робота бібліотеки: проблеми та виклики” зосередився на складних моментах проведення промоційних заходів в університетських бібліотеках. Виклики, що стоять перед сучасними бібліотеками, вимагають зміни шляхів організації виставкової й лекційної діяльності книгозбірень і провадять до пошуку нових шляхів популяризації культури читання, наукового знання та інформації у сучасному світі.

У доповіді “Бібліотека Львівського університету під час російської окупації 1914–1915 рр.” Роксоляни Грабовської, завідувача інформаційного сектору відділу каталогізації, висвітлено одну з важливих сторінок Першої Світової війни – окупацію Львова російськими військами, русифікаційну політику російської адміністрації на теренах Східної Галичини, яка дублювала принципи цензурної політики, прийнятої в Російській імперії для окупованих територій. Доповідь торкалась становища бібліотеки Університету в окупованому росіянами Львові, яка, незважаючи на складні умови, продовжувала працювати. Із великою старанністю проводилась безмірно утруднена доставка обов'язкових примірників щоденних журналів, видаваних на території Львова і інших доступних міст, а також нечисленних інших видань. За цим же принципом збирались всі плакати й афіші, які поширювала російська влада у місті. Відтак бібліотека отримала у володіння майже унікальний комплект розпоряджень, афіш та оголошень властей із цих часів. У той час поза канцелярською роботою продовжувалась також наукова. Д-р. Котуля і Д-р. Матковський увійшли до грона співпрацівників, які укладали великі словники німецької і французької мов, які планував видати львівський книговидавець Бернард Полонецький. Д-р Котуля готував до видання збірку творів німецьких поетів. Водночас бібліотека продовжувала обслуговувати читачів. До таких належали: професори і студенти Університету, лікарі, інженери, священники, також російські високопосадовці та чиновники. Згадано про культурні втрати, які понесла Східна Галичина і Львів у результаті російської окупації.

Доповідь “Спецфонд у структурі бібліотеки Львівського університету 1940-х рр.” виголосила к. і. н. Леся Купин, завідувач науково-бібліографічного відділу. Поняття “заборонена література” у бібліотеці Львівського університету існувало відразу після встановлення радянської адміністрації у 1939 р., а офіційна директива Головліту про створення спецфонду надійшла в 1940 р. Особливість спецфонду університетської бібліотеки полягала в тому, що 1940 -1941 рр., 1945 – 1948 рр. він залишався місцем схову ідеологічно шкідливої для радянського режиму літератури, яку відбирали з головного книгосховища та кафедральних бібліотек Університету, без закріплених штатних працівників. Статус відділу спецфонд отримав 1949 р., коли було призначено завідувача. У своїй роботі спецвідділ керувався інструкціями Головліту, які часто могли не співпадати з положеннями Бібліотеки та Університету загалом. Ще однією особливістю спецфонду НБ, яка віддзеркалювала тенденцію західноукраїнських бібліотек у цілому, було те, що велика кількість видань вилучалася до спецфонду з-поза списків Головліту та Облліту місцевими кадрами, які керувалися т.з. “политическим и классовим чутьем”.

Тему спецфонду продовжив директор Наукової бібліотеки Франкового університету доц. Василь Кметь із доповіддю “Українська дипломатія у Парижі (1918-1919): на матеріалах спецфонду Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка”. У матеріалах доповіді було зосереджено увагу на збірці рідкісних франкомовних публікацій українських дипломатів – учасників делегації на Паризькій мирній конференції 1918-1919 рр., адресованих офіційним представникам різних держав, а передусім – французьким політикам. Олександр Шульгин (“До Незалежності України”, Париж, б. д.; “Проблеми України” (Париж, 1919)), Роман Смаль-Стоцький (“Україна і мир” (Париж, б. д.)), Михайло Лозинський (“Західна Україна (Галичина)” (Париж, 1919)), Сергій Шелухін (“Україна, Польща, Росія і право на вільне самовизначення народів” (Париж, 1919); Константин Лоський (“Український суверенітет у минулому, сучасності та його майбутнє” (Стокгольм, 1919) сформулювали низку термінологічних правових усталень, що відображають новий етап формування міжнародних відносин у світі, зокрема щодо права на самовизначення, поняття нації, суверенітету тощо. Із загостренням зовнішньополітичної ситуації більш прагматичними ставали й звернення українців до європейської дипломатії: поруч з історичними та культурологічними сюжетами в аналітиці важливу роль відіграють геополітичні та соціально-економічні аргументи (зокрема в контексті перспектив розширення капіталовкладень у розвиток Дрогобицько-Бориславського нафтового басейну). Документи до історії спецфонду Наукової бібліотеки дозволяють підтвердити особливий інтерес каральних органів до публікацій та документів української дипломатії доби національної революції у період встановлення нового політичного режиму в Східній Європі після Другої світової війни. Упродовж 1949-1950 рр., про що свідчить листування керівництва бібліотеки з МВС, доступ до таких документів був суворо регламентований через зростання попиту. Акти про вилучення книг із фонду загального користування 1952 р. остаточно припинили доступ до інформації на багато десятиліть. Приблизно в той час зникли і згадувані в секретному листуванні оригінальні архівні документи, що відображали історію дипломатії Центральної Ради, Гетьманату, частково ЗУНР, що потрапили до фондів книгозбірні перед 1939 р. і не були описані.

Микола Ільків-Свидницький, к. і. н., доцент, завідувач відділу рукописних, стародрукованих і рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка, виголосив доповідь “Liber insigniorum Regionum atquae clenodiorum regni Poloniae” Еразма Камина: палеографія та кодикологія рукописної пам’ятки”. У доповіді проаналізовано кодикологічні та палеографічні особливості гербівника 1575 р. авторства познанського ювеліра та гравера Еразма Камина(†1585). Рукопис НБ ЛНУ ім. І. Франка є однією із трьох постренесансних редакцій “Клейнодів” Яна Длугоша, які містять гравюри гербів розфарбовані вручну. Рукопис НБ ЛНУ є чи не єдиною авторизованою пам’яткою, створення якої безпосередньо пов’язане з постаттю Камина та його діяльністю в середовищі майстрів ювелірної і граверської справи Познані.

Завідувач відділу наукової реставрації Євгенія Рябчун-Кабарівська прочитала доповідь на тему “Стародрукована мініатюрна Біблія 1752−1753 рр. Дослідження аналогів”. Наукова Бібліотека зберігає в колекції відділу рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка одну з найменших Біблій в Україні. Її розмір 55х35х23 мм., близький до сірникової коробки. У нашій країні за найбільший розмір мініатюрної книги прийнято 100х100 мм. В одному з джерел зазначено – мода на так звані мініатюрні книжки виникла в Європі наприкінці ХVІІІ століття, завдяки примхам французької королеви Марії-Антуанетти, яка забажала носити улюблені книжки у рукавичці. Примірник віршованої Біблії немає з чим порівняти, дослідження аналогів відсутні. Книга складається з двох частин – Старий Завіт друку 1752 року на 192 сторінках та Новий Завіт 1753 року теж на 192 сторінках. Виданий у місті Гаага, автор Д.П.Д. дю Буа. На першому форзаці – екслібрис Йозефа Саби Козеброцького.

Олександр Седляр, к. і. н., вчений секретар Наукової бібліотеки виступив із доповіддю “Постреволюційна дійсність: еволюція уявлень про просвіту народу у галицьких русинів 1849–1860 рр.” Одним із важливих чинників, які визначали громадську діяльність галицьких русинів (українців) після 1848 р., була реалізація ідеї просвіти народу. У 1850-х рр. руська інтелігенція бачила два основні напрями просвітницької роботи: ліквідація неписьменності за допомогою початкових шкіл і видання дешевої літератури для народу. Видавничою діяльністю мало займатися створене у 1848 р. товариство “Галицько-руська матиця”. Проте тоді не вдалося налагодити ефективну діяльність початкових шкіл, а “Галицько-руська матиця”, опублікувавши до кінця 1850-х рр. 24 книги, довго і без особливого успіху шукала прийнятний формат роботи. Загалом інтерес до просвіти народу в середині 1850-х рр. помітно зменшився, руська інтелігенція не змогла належним чином скористатися постреволюційними можливостями активізації громадської роботи і наприкінці десятиліття загалом повернулася до традиційних практик взаємодії із селянством.

Мирослава Колодій, завідувач відділу резервного фонду, у доповіді “Наукова та педагогічна діяльність Ксеварія Ліске” розповіла про видатного польського історика, політика, археографа, доктора філософії, професора, ректора Львівського університету (1879-1880), засновника Львівської історичної школи, редактора часопису “Kwartalnikа Historycznego”, протектора студентського історичного гуртка, директора Бернардинського архіву та голови львівського грона комісії Академії умінь у Кракові. Дослідження наукової та педагогічної діяльності К.Ліске є вельми перспективним, адже ця тема є своєрідним дзеркалом, у якому у найзагальніших рисах відображаються особливості розвитку львівського історичного середовища.

Головний бібліограф відділу рукописних, стародрукованих і рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка Юрій Лисий у доповіді “Польські листівки періоду польсько-української війни 1918-1919 рр. у Колекції воєнних друків Наукової бібліотеки ЛНУ ім. Івана Франка” охарактеризував документи й матеріали польської сторони польсько-української війни 1918-19 рр., які є частиною Колекції воєнних друків. Було проведено класифікацію та періодизацію цих матеріалів, висвітлено діяльність окремих польських військових діячів, які найчастіше фігурують у цих документах. Автор висловив сподівання, що листівки з Колекції воєнних друків допоможуть фахівцям з історії ЗУНР та польсько-української війни 1918-19 рр. у подальших дослідженнях.

Олена Данилюк, завідувач відділу зберігання періодики, виступила із доповіддю “Таборова періодика” третьої хвилі у фондах Наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка”. У доповіді було охарактеризовано таке явище у журналістиці, як таборова періодика Третьої хвилі таборової преси, яка охоплює період від 1945–1950 рр., це перед завершенням та після закінчення Другої світової війни, коли табори українських військовополонених, переміщених осіб та біженців виникали в Італії, Великобританії, Німеччині, Австрії та інших європейських державах. Основу склали передусім галичани (це колишня дивізія “Галичина”, перейменована у березні 1945 р. в І Українську Дивізію Української Національної Армії), утікачі з окупованих земель радянської України, в'язні концтаборів, переселенці. Розглянуто таборову пресу 3-хвилі, що зберігається у фондах Наукової бібліотеки ЛНУ, із колекцій Голуба та Винара: 21 видання цього періоду (20 часописів та 1 календр). Серед них літературно-мистецькі журнали: “Арка”, “Вежі”, “Заграва”, “Літаври”, “Рідне слово”, “Орлик”, “Похід”; а також наукова періодика: “Сьогочасне і минуле”; військова періодика: “До зброї”, “Український комбатант”; політична періодика: “Вільне слово”, “За самостійність”, “Ідея і чин”, “Наші позиції”, “Проблеми”, “Самостійність”, “Український літопис”; молодіжна періодика: “Юнацька боротьба”; Універсальний тижневик “Пу-Гу”; інформаційний тижневик “Батьківщина”; Календар-альманах на ювілейний 1948 рік.

 

 

Електронні б-ки

virtual.jpg

Виставка

Kostovsykiy Oleksandr Mikitovich 1.jpg

Прес-кліпінг

press-clipping.jpg

bottom
top

Останні новини

современная архитектура англии презервативи композити дк 016-2010 семантика це ферменти бизнес требования к сайтумідь царская водка силіконові форми

bottom