top
logo

Лічильник

лічильник на сайт

До 75-річчя від дня народження українського поета, прозаїка та правозахисника Михайла Осадчого (1936–1994)

Славлю стежини, що сходжені мною.

Росяні трави і свіжий спориш.

Зорей конфетті над головою.

Землю, для котрої серцем гориш.

 

Михайло Григорович Осадчий народився 22 березня 1936 року в с. Курманах Недригайлівського району Сумської області. Освіту здобув у Львівському університеті (факультет журналістики). Працював редактором Львівської телестудії. Із 1960 р. викладав у Львівському університеті. У 1965 р. Самостійно, без аспірантури і наукового керівника, написав і успішно захистив кандидатську дисертацію “Журналістська діяльність Остапа Вишні (1919-1933 роках)”, але у зв’язку з арештом ВАК не затвердив ученого звання.

28 серпня, через два місяці після захисту, Михайло Осадчий був заарештований за звинуваченням у проведенні “антирадянської агітації і пропаганди” та 18 квітня 1966 року на закритому судовому засіданні був засуджений до двох років таборів суворого режиму. Перебував у таборі ч.11 (с. Явас) Мордовських політичних таборів, де працював столяром. Під час обшуку в таборі у грудні 1966 року в Осадчого конфіскували зошит з перекладами та переспівами з Гарсіа Лорки, поетів прибалтійських республік та добіркою власних віршів. Звільнившись у серпні 1968 року, прописався у Львівській області і працював на Львівському комбінаті глухонімих. Згодом написав біографічну повість про Остапа Вишню “Геній сміху, або Зустріч із вождем”, де розкрив маловідому сторінку стосунків літераторів із партійними вождями 20-х років. У 1968 році поширив у самвидаві повість “Більмо”, передав її через дисидентів на Захід, де в 1971 році повість вперше вийшла друком.

Удруге Михайло Осадчий був заарештований у січні 1972 року, одночасно з багатьма представниками української інтеліґенції, за звинуваченням в “антирадянській агітації й пропаганді”. У вересні того ж року на закритому судовому засіданні Осадчий був засуджений до 7 років таборів особливо суворого режиму і 3 років заслання. У 1978 році він звернувся до уряду США із проханням надати політичний притулок. У 1978 році українська діаспора присудила йому літературну премію імені Івана Франка. Після заслання письменник повернувся до Львова. Довго не мав роботи, працював вантажником, двірником, кочегаром. У листопаді 1987 року став одним з ініціаторів створення Української Асоціації Незалежної Творчої Інтеліґенції. У 1975 році побачили світ три збірки поезій Осадчого. Вже у 1991 році він захистив докторську дисертацію в Українському Вільному Університеті (Мюнхен). Із 1993 року обіймав посаду доцента кафедри журналістики Львівського університету. Помер 5 липня 1994 року, похований на Личаківському кладовищі у Львові.

З.В.

Використана література:

1.      Дубас М. Сім знаків душі з Мертвого дому / Микола Дубас // Осадчий М. Ирій : поезії. – Львів : Меморіал, 1993. – С. 5-10.

2.      Осадчий М. Більмо : автобіографічний нарис / Михайло Осадчий. – Париж : Українське Видавництво “Смолоскип” ім. В. Симоненка, 1971. – 207 с.

3.      Осадчий М. Скитський олтар : поезії / Михайло Осадчий. – Торонто : Видавництво “Новий Шлях”, 1990. – 167 с.

4.      Сапеляк С. Осадчий Михайло Григорович / С. Сапеляк //

режим доступу до статті : http://archive.khpg.org/index.php?id=1113924017

 

Електронні б-ки

virtual.jpg

Прес-кліпінг

press-clipping.jpg

bottom
top
современная архитектура англии презервативи композити дк 016-2010 семантика це ферменти бизнес требования к сайтумідь царская водка силіконові форми

bottom